Тихомиров О.О.

Діяльнісний підхід у методології досліджень інформаційної безпеки

Сьогодні інформаційну безпеку доцільно інтерпретувати як складний динамічний соціально-технічний феномен, як один з системоутворюючих чинників життя і розвитку суспільства. Саме тому вона є об'єктом досліджень у межах різноманітних соціально-гуманітарних і технічних наук, причому інші явища, що розглядаються цими науками, відносно інформаційної безпеки можуть не тільки мати певні функції, спрямовані на її забезпечення, а й поглинати її як компонент власної реальності. Внаслідок цього інформаційна безпека виступає органічною складовою предмета багатьох наукових дисциплін: правових, політологічних, психологічних, соціологічних, економічних, дисциплін сфери державного управління й управління персоналом, забезпечення національної та державної безпеки тощо.

Вочевидь такі особливості інформаційної безпеки як об'єкта цілої наукової сфери висувають особливі вимоги до комплексності, обґрунтованості і достовірності результатів її досліджень. Їх отримання можливо виключно за умов ретельного та виваженого формування  методологічної основи кожного дослідження, яка не обмежуватиметься лише загальними методами пізнання і комплексом наукових методів, притаманних тій чи іншій галузі знань, а й буде охоплювати зокрема: світогляді, філософські, наукознавчі, соціологічні, теоретичні засади, що забезпечуватимуть цілісність і системність досліджень інформаційної безпеки; методологічні підходи (сукупності взаємозалежних і споріднених методів дослідження об'єднаних домінуючим методом), які зумовлені особливостями предмета, мети і завдань конкретного дослідження; відповідні предметні наукові знання (теорії, поняття, принципи тощо), які у випадках їх використання в теоретичних дослідженнях можуть перетворюватися на наукові методи, визначати понятійно-термінологічний апарат тощо. Крім того особливе значення методологічної складової досліджень інформаційної безпеки зумовлюється ще й тим, що проблеми активного розвитку інформаційного простору та інформаційно-комунікаційних технологій, їх вплив на інші явища і навпаки стали нагальними лише наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Їх дослідження не мають сталих традицій, а різноманітні інформаційні явища і процеси є, з одного боку, специфічними за своєю природою, а з іншого - універсальними, тому що взаємопов'язані з різними сферами суспільного буття та його пізнання.

Вагомою складовою методології соціально-гуманітарних наук є діяльнісний підхід, розроблений у межах "теорії діяльності". Доцільність використання дільнісного підходу в дослідженнях інформаційної безпеки, які повинні мати комплексний соціально-технічний характер, зумовлюються його інтерпретаціями в науці як пояснюючого принципу, парадигми, теоретичної моделі та методу наукових досліджень, що орієнтують на осмислення інформаційної безпеки та особливостей її забезпечення переважно як процесу, способу, форми, умови, об'єкта, результату тощо, об'єднаних єдиною метою своєрідних діянь певних соціальних суб'єктів. При цьому якщо для соціально-гуманітарних досліджень інформаційної безпеки діяльнісний підхід є одним з основних за методологічним навантаженням, що підтверджується найбільш розповсюдженими сучасним інтерпретаціями інформаційної безпеки як процесу управління або захищеності, які так чи інакше визначаються змістом діяльності певних соціальних суб'єктів, то для технічних досліджень названі уявлення виступатимуть парадигмою, що формує світоглядні, філософські, теоретичні засади.

Енциклопедичні джерела, відображаючи загальнонауковий аспект діяльності, визначають її як спосіб буття людини у світі, як здатність людини вносити зміни у дійсність. Основними елементами діяльності виступають: суб'єкт з його потребами; мета, відповідно до якої перетворюється предмет; об'єкт і предмет, на які спрямована діяльність; засоби реалізації мети; принципи, що відображають вихідні основоположні начала діяльності; результати діяльності. Саме ці елементи доцільно розглядати як інтегруючу основу змісту діяльності за умов широкого застосування діяльнісного підходу.

Слід також зазначити, що названі змістовні елементи діяльності у різних комбінаціях утворюють інші конструкції, які достатньо активно використовуються в наукових дослідженнях сфери національної та інформаційної безпеки. Зокрема: суб'єкти у поєднанні із засобами та заходами по застосуванню цих засобів найчастіше асоціюються з системою забезпечення; мета і відповідні їй методи і засоби відображають механізм забезпечення; методи, способи та засоби визначають шляхи забезпечення тощо.

Діяльнісний метод як домінуючий у межах діяльнісного підходу зумовлює і відповідну орієнтацію інших взаємопов'язаних з ним методів теоретичного пізнання, зокрема: функціонального (напрями та призначення діяльності), структурного (структура діяльності), класифікаційного (види діяльності), інституціонального (норми, принципи діяльності), а також методів аналізу, синтезу, порівняння, моделювання тощо. Останнім часом у науці пострадянського простору простежується тенденція поширення використання методів системного аналізу в дослідженнях соціальних систем. Так і у межах діяльнісного підходу в таких дослідженнях можливо застосування зокрема критеріального методу для оцінки результатів діяльності.

Вочевидь діяльнісний підхід не є всеохоплюючим і не зменшує методологічного значення інших підходів, які притаманні окремим напрямам  досліджень і зумовлені їх предметним спрямуванням, метою і завданнями, проте він має значний потенціал як системоутворюючий компонент методології комплексних наукових досліджень у сфері інформаційної безпеки.

Матеріали в процесі опублікування