УДК 316.4:35.077.6

Іщенко М.Т.,

студентка 4-го курсу

Тихомиров О.О., к.ю.н.

Електронне урядування як засіб розвитку інформаційного суспільства в Україні

 

  Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними [1].

Кожна країна світу перебуває на етапі становлення інформаційного суспільства  як новітньої парадигми суспільного розвитку, що певним чином поєднала у собі всі найкращі здобутки людської цивілізації, дала поштовх позитивним зрушенням в усіх сферах життєдіяльності суспільства і задоволення його потреб, ставши основою розвитку людських потенціалів, якнайширшої реалізації конституційних прав і свобод громадян, поставивши пов’язані з цим відносини на якісно новий рівень існування [2].

Права і свободи людини можуть бути гарантовані й захищені тільки за наявності вільного доступу до інформації, ефективного впливу громадян на державну владу та здійснення владою необхідних функцій соціального управління. Визначальним вектором розвитку сучасного суспільства є його трансформація в інформаційне суспільство – суспільство знань, яке орієнтоване на інтереси людей та підвищення якості життя. Людина інформаційного суспільства на якісно іншому рівні здійснює діалог з державним апаратом, виводить на новий рівень власну освіченість тощо [3].

Як найважливішу задачу, уряди країн виокремлюють питання побудови соціально-орієнтованої економіки, конкурентоспроможності держави, поліпшення якості життя населення, дієвої ефективності державного управління, прискорення темпів соціально-економічного розвитку й переходу на передові інноваційні технології в економічній, науковій, виробничій, освітянській сферах [2].

У нових цифрових реаліях сьогодні живуть вже і вчорашні сусіди України по радянському минулому – Грузія, Молдова чи Естонія. Ще в 90-х роках вони виявили, що, наприклад, при переході на електронну систему закупівель економія бюджетних коштів складає близько 50% від звичних витрат. Та сама Грузія завдяки е-закупівлям за два роки вже зекономила $200 мільйонів. А набагато обмеженіша в ресурсах Молдова зараз активно просуває ідею єдиного дата-центру, на основі якого всі урядові установи вже надають громадянам уніфіковані послуги [4].

Як показує досвід провідних країн, розбудова інформаційного суспільства обов’язково передбачає запровадження електронного врядування.

Саме поняття «електронного уряду» з’явилося на початку 90-х років, реалізовуватися ж практично цей механізм почав тільки наприкінці 90-х. Започаткував реалізацію ідеї електронного уряду Сінгапур, ставши першою країною, де у 1999 році був створений масштабний урядовий портал eCitizen Centre (www.ecitizen.gov.sg). Урядовий портал країни не тільки почав надавати інформаційні послуги, але й дозволив отримати деякі державні послуги, для яких раніше населення було змушене відвідувати різні міністерства та відомства [5].

Однозначної трактовки  електронного урядування сьогодні не існує. Дослівний переклад з англійської «e-government» українською мовою як «електронний уряд»  є не зовсім точним за змістом. Воно відображає переважно державну мережеву інформаційну  інфраструктуру, що забезпечує оптимальне, з погляду суспільства, функціонування всіх гілок і рівнів державної влади. Тому доцільніше використовувати термін «електронне урядування». З одного боку, це поняття об’єднує механізми, процеси та інститути, через які громадяни і групи висловлюють свої інтереси, реалізують законні права, виконують обов’язки і балансують між розбіжностями» - так зазначається в робочих документах ЄС та ООН [6]. З іншого ж боку, деякі вчені вважають урядування способом організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних органів в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з органами влади [7]. Пов’язуючи його з доступом до публічної  інформації, що є ефективним засобом забезпечення такого доступу, а відтак сприяє прозорості та ефективності діяльності органів публічної адміністрації [8, c. 303].

 Відповідно, електронне урядування – це форма організації державного управління, яка за рахунок широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, наданню в дистанційному режимі комплексу державних послуг для людини та громадянина, суспільства, держави та бізнесу [9]. Метою запровадження електронного урядування в Україні є розвиток електронної демократії задля досягнення європейських стандартів якості електронних державних послуг, відкритості та прозорості влади для людини та громадянина, громадських організацій та бізнесу [10].

 Суть електронної демократії зводиться до використання інформаційно-комунікативних технологій з метою посилення демократичних процесів в умовах існування представницької демократії. Мета електронної демократії полягає у створенні фундаменту для участі людини та громадянина у прийнятті державних рішень, посилення впливу на формування і реалізацію державної політики, вирішення питань місцевого значення, посилення прозорості та підзвітності органів влади громадянам [11].

Завдяки цьому громадяни матимуть можливість отримувати достовірну, точну та оперативну інформацію про діяльність органів влади, а відтак – братимуть участь у прийнятті державних рішень. Це надасть змогу зекономити матеріальні та часові ресурсів, ефективніше  використовувати бюджетні кошти, скоротити витрат на утримання державного апарату, підвищити ефективність публічної  адміністрації у внутрішній організації своєї діяльності, підвищити якість адміністративних послуг , а також  зменшити корупцію в органах влади.

Таким чином, електронне урядування є сучасним дієвим засобом розвитку суспільства і держави, який активно сприятиме становленню інформаційного суспільства через підвищення ефективності взаємодії між державними інститутами, бізнесом та громадянами.

Література

1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : Закон України № 537-V від 09.01.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua

2. Клименко І.В. Проблеми та пріоритети державного управління інформаційною безпекою в системі електронного врядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?operation=1&iid=18

3. Дубов Д.В. Основи електронного урядування: Навчальний посібник / Д.В. Дубов,  С.В. Дубова. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.

4. Хмара О., Кіфенко О., Тимченко О. Електронний уряд Януковича вже 10 років як паперовий [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2013/02/19/6983815/

5. Світовий досвід е-урядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nc.gov.ua/menu/e_gov/

6. Міхровська М.С. Розвиток електронного урядування як пріоритетне завдання становлення публічної адміністрації в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sn-jurid.crimea.edu/arhiv/2012/25_1law/045_mixr.pdf

7. Демкова М. Електронне урядування – запорука прозорості та ефективності влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.Justinian.com.ua/article.php?id=2614

8. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: [Монографія] / [Кол. авт.] / [За заг. ред. В.Б. Aвер’янова]. – K. : Ін-т держ. i права ім. В. M. Корецького НАН України; Дніпроп. Держ. Ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 588 с

9. Баранов О.А., Демкова М.С., Дзюба С.В. та ін. Концепція розвитку електронного урядування в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irf.ua/files/ukr/conception_final.pdf

10. Електронне урядування в Україні – ефективна влада для мешканців [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://msdp.undp.org.ua/data/publications/postranichno.pdf

11. Коліушко І.Б. Електронне урядування – шлях до ефективності та прозорості державного управління / І.Б. Коліушко, М.С. Демкова // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К. : Бібліотека інформ. суспільства, 2004. – С. 138–143.