Хропко Тетяна Олександрівна

Студентка 4-го курсу

Пріоритетні загрози інформаційній безпеці людини

Україна перебуває в умовах переходу до інформаційного суспільства і вже на тому етапі розвитку, коли одним з пріоритетів її зовнішньої та внутрішньої політики стає захист українських громадян від внутрішньої і зовнішньої інформаційної агресії та інших негативних інформаційних впливів [3].

Дослідженням інформаційної безпеки та її складових присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема Г.В. Грачова, В.В. Остроухова, В.А. Ліпкана та інших.

         Проблема захисту громадян від негативної інформації значно складніша, ніж проблема захисту інформації загалом через те, що інформаційні загрози людині надзвичайно різноманітні, а їх вплив не завжди очевидний. Тож запобігання негативним інформаційним впливам і їх нейтралізація вимагають не стільки технічних рішень, скільки організаційно-правових і навіть політичних [3].

Загалом загрози інформаційній безпеці можна трактувати як сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства й держави в інформаційній сфері.

До основних загроз інформаційній безпеці, як зазначають експерти, можуть бути віднесені обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, руйнування системи цінностей, духовного та фізичного здоров'я особи, суспільства, негативні зміни їх цільових настанов, маніпулювання громадською думкою з боку державної влади, фінансово-політичних кіл, низький рівень інтегрованості України в світовий інформаційний простір тощо.

Всі загрози інформаційній безпеці поділяють на наступні основні групи:

- загрози шкідливого впливу відповідної інформації (недостовірної, упередженої, неповної, несвоєчасної, дезінформації) на особистість, суспільство, державу;

- загрози несанкціонованого чи неправомірного впливу сторонніх осіб на інформацію й інформаційні ресурси фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування;

- загрози інформаційним правам особи, механізмам і гарантіям їх реалізації [2].

Однією з важливих функцій людини є пізнавальна функція. Людина здатна мислити і пропускати через свій семантичний фільтр усю ту інформацію, яку вона отримує ззовні. Але далеко не кожна людина зможе зрозуміти коли, хто і яким чином буде впливати на її психіку. Зараз немає достатньо обґрунтованої і докладної загальної класифікації загроз інформаційно-психологічної безпеки та їх джерел. Це пов'язано з новизною і складністю цієї проблематики, а також з тим, що сама процедура і результат класифікації залежать від тих завдань, які необхідно вирішити.

Загальним джерелом загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості є та частина інформаційного середовища суспільства, яка в силу різних причин, зумовлює неадекватне сприйняття людиною навколишнього світу. Тобто інформація, яка вводить людей в оману, у світ ілюзій, не дозволяє адекватно сприймати навколишнє середовище і себе у ньому.

У такому разі інформаційне середовище набуває для людини характер другої, суб'єктивної реальності. Ту її частину, яка містить інформацію, що неадекватно відображає навколишній світ, і ті її характеристики і процеси, які ускладнюють або перешкоджають адекватності сприйняття і розуміння дійсності, можна умовно позначити як "ілюзорна реальність". Виступаючи у формі уявної реальності, вона стає основним зовнішнім джерелом загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості.

В іншу групу джерел загроз можна об'єднати дії тих людей, які переслідуючи власні цілі, використовують різні способи інформаційно-психологічного впливу на інших. Ці способи проявляються як на державному рівні політичними діячами,так і на побутовому нашими партнерами по міжособистісній взаємодії. При цьому суб’єкти, які їх застосовують часто самі стають заручниками цих прийомів. Як зазначає американський психолог Еверетт Шостром, маніпулюючи іншими людьми, маніпулятор неминуче стає об'єктом власних маніпуляцій. Правда, від цього не стає легше тим, хто вже потрапив у павутину його маніпуляцій, хто на собі відчуває їх вплив [4].

Сама соціально-політична та економічна ситуація кардинальних суспільних змін та переходу до ринкових відносин підсилює цю тенденцію. Так, продавець прагнучи продати товар активно вдається до різних прийомів, щоб приховати недоліки і підкреслити достоїнства, дійсні, а найчастіше уявні у рекламованого товару. Найчастіше він приховує необхідну клієнтові інформацію, а частину її змінює і тим самим ускладнює отримання адекватних відомостей про товар [1].

Ще одним джерелом загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості є дії державних лідерів та правлячої еліти, які реалізуючи власні інтереси використовують міць державного апарату для надання інформаційно-психологічного впливу на людей всупереч інтересам держави, суспільства і населення країни. Небезпека посилюється також тим, як підкреслює професор П. І. Фісенко, що держава нерідко починає експериментувати з масами заради "благих великих цілей" і маніпулювати їх свідомістю [1, c. 45-63].

В якості основних засобів інформаційно-психологічного впливу на людину в узагальненому вигляді можна виділити такі:

• засоби масової комунікації (зокрема інформаційні системи, наприклад, Інтернет тощо);

• література (зокрема, художня, науково-технічна, суспільно-політична, спеціальна тощо);

• мистецтво (зокрема, різні напрями так званої масової культури тощо);

• освіта (зокрема, системи дошкільної, середньої, вищої і середньої спеціальної державного і недержавного освіти, система так званого альтернативного освіти тощо);

• виховання (всі різноманітні форми виховання в системі освіти, громадських організацій - формальних і неформальних, система організації соціальної роботи тощо);

• особисте спілкування.

Отже, сьогодні практично не піддається сумніву той факт, що людина для реалізації своєї соціальної поведінки в суспільстві потребує постійного притоку якісної інформації. Безперервний  інформаційний зв'язок з навколишнім світом, соціальним середовищем, в якому діє активний соціальний суб'єкт, є однією з найважливіших умов нормальної життєдіяльності суспільства.

Список використаних джерел:

1. Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты. – М. : Изд-во РАГС, 1998. – 125 с.

2. Тарасенко Р.Б. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 512 с.

3. Власенко О.В.   Механізми державного регулювання захисту громадян від негативних інформаційних впливів: дис. … на зд. наук. ступ. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / О.В. Власенко. – К.,2012. – 188 с.

4. Політична психологія: курс лекцій Ч.3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :  http://uadoc.zavantag.com/text/1768/index-1.html?page=7

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Тихомиров О.О.