Тихомиров О.О.

До проблеми розуміння функцій сучасної держави

З моменту активного розвитку державності у світі перед науковцями постало питання про необхідність таких характеристик, які дали б змогу оцінити роль та призначення держави у суспільстві. Такими характеристиками стали завдання, цілі та функції держави. Усі три поняття тісно пов’язані між собою і не є самостійними. Питання щодо співвідношення цих понять залишається відкритим, що і викликає проблеми у їх остаточному визначенні. Однак, розповсюдження саме функціонального підходу визначило пріоритетність використання такої характеристики як функції держави та нерозривно пов’язаних з нею характеристик –­ форм та методів реалізації функцій держави. Зазначеній проблемі значну увагу приділяли такі відомі науковці як М.В. Черноголовкін, М.І. Байтін,  В.В. Копейчиков, В.М. Корельский, В.В. Оксамитний, П.М. Рабінович, В.С. Нерсесянц, В.Ф. Погорілко та інші.

Метою даної статті є висвітлення такого поняття як "функції держави” відповідно до умов існування більшості сучасних держав, а також спроба змістовної та філологічної гармонізації поняття "функції держави” з поняттям "реалізація функцій держави”.

Термін "функція” введено в науковий обіг німецьким вченим Готфрідом Лейбніцем і означав він залежність одних процесів або змін від інших (в математиці розуміється як залежність однієї величини від інших)  [1, С. 1300]. Однак, юридична наука, як і інші суспільні науки, має властивості запозичувати терміни з інших галузей знань та надавати їм свого, нового значення. Наприклад, в соціологічному розумінні, термін "функція” означає роль, яку певний соціальний інститут (або окремий соціальний процес) виконує відносно потреб суспільної системи більш високого рівня організації або інтересів класів що її складають, соціальних груп та індивідів [2, С. 719]; в лінгвістиці – як призначення, роль (іноді значення) мовної одиниці або елементу мовної структури [3, С.1449]. Саме тому, поняття "функції держави” недоцільно повністю ототожнювати з первинним поняттям "функції” та розумінням його в інших галузях знань, так само як і недоцільно було б повністю виключати зв’язок між ними.

З початку ХХ сторіччя, коли набула розповсюдження категорія "функції держави”, велика кількість дослідників неодноразово поверталась до проблеми визначення її сутності, однак єдиного сформованого підходу не існує і дотепер.

Аналіз викладених в юридичній літературі понять "функції держави" [4-11] дає можливість зробити такі узагальнення:

- абсолютною більшістю вчених підтримується думка, що функціям держави, як науковому поняттю, відведено роль виражати сутність та призначення держави;

- функції держави відносно цілей і завдань є вторинними, або є формою їх виразу;

- немає єдиного підходу до визначення сутності функцій держави (під ними або розуміють лише напрямки діяльності держави, або ототожнюють з формами, сторонами діяльності держави чи із самою діяльністю);

- характер виникнення функцій держави визначається як об’єктивний;

- багато дослідників підкреслюють класовий характер функцій держави, а також вважають його визначальним і для загальносоціальних функцій;

- окремі науковці ставлять під сумнів доцільність визначення функцій держави як "основних” напрямків діяльності.

Зазначене дозволяє виокремити існування декількох проблемних моментів, в існуючому розумінні функцій держави та запропонувати наступні шляхи їх вирішення.

1. Існування двоякості у визначенні функцій держави різними авторами, коли вони розуміються лише як напрями діяльності, або лише як види діяльності, доводить про обмеженість кожного з названих підходів окремо  і необхідність використання інтегративного підходу, який дасть змогу відобразити функції держави у всій повноті аспектів, і в першу чергу, теоретичного та практичного (реального). У межах такого підходу розуміння функцій держави як напрямів діяльності і як видів діяльності будуть нерозривно пов’язані між собою і виступати  різними сторонами однієї медалі. Визначення функцій держави через сукупність узагальнених видів державної діяльності буде відображати теоретичний аспект розуміння. У такому розумінні функції держави характеризують не якусь конкретну державу, а відображають сутність та призначення держави певного типу (соціальної держави, демократичної держави тощо). Низка напрямів діяльності, що обрала для себе конкретна держава, в межах яких вона прагне здійснювати діяльність будуть відображати вже практичний (реальний) аспект розуміння функцій держави.

2. Визначення функції держави як напряму діяльності не узгоджується з поняттям реалізації функцій. Використання словосполучення "реалізація напряму діяльності” є некоректним з точки зору змістовного наповнення даних слів. Аналогічну думку пропонує Мотиль І.І. в своєму дисертаційному дослідженні, підкреслюючи недосконалість підходу, в якому функції держави ототожнюються лише з напрямами її діяльності: "…при погляді на поняття функція держави тільки як на напрями її діяльності, не маємо можливості говорити про їх здійснення, тому що не можна здійснювати "напрями діяльності", можна здійснювати лише діяльність у межах певних напрямів"[12, С.13].

            Напрям діяльності є об’єктивним явищем і існує незалежно від держави, суспільства та від того буде здійснюватись, здійснюється чи ніколи не буде здійснюватись відповідна йому діяльність. Тому, такий гіпотетичний напрям діяльності можна вважати суто теоретичним поняттям, яке набуває практичного значення для держави лише коли вона визнає такий напрям діяльності саме напрямом своєї діяльності (реальної або майбутньої). Тому, з функціями окремої держави потрібно пов’язувати лише ті напрями, в яких держава здійснює чи повинна здійснювати діяльність. 

3. Визначення функцій держави як лише основних напрямів діяльності держави теж є достатньо суперечливим, оскільки не можливо встановити стійку межу між основною чи неосновною, більш важливою чи менш важливою діяльністю держави. Крім того, під час класифікації функцій держави, багато авторів розділяють їх за соціальним призначенням (або за значенням) на основні і неосновні (додаткові), що суперечить самому визначенню функцій держави. Тому, доповнення "основні” повинно використовуватись лише у розгляді структурного зрізу функцій держави.

Кожну функцію, зі структурного боку основну, можна розділити на складові елементи, які називають додатковими (неосновними) функціями [4; 5; 8]. У св­­­­­­ою чергу, кожну з додаткових функцій, по відношенню до своїх складових, так само необхідно вважати основною. Таким чином, функції держави вибудовуються в ієрархічну структуру, на вершині якої, є найбільш загально сформульована функція. Такою функцією у сучасних державах є, наприклад, забезпечення національної безпеки, додатковими до якої, стануть забезпечення територіальної цілісності, конституційного ладу, прав і свобод громадян, науково-технічного потенціалу, високого рівня життя населення, інформаційної безпеки тощо.

4. Сутність та призначення держави не є однопорядковими характеристиками, тому не можуть виражатись через одне й те саме коло функцій і потребують розмежування при визначенні функцій держави. Призначення носить потенційний або декларативний характер, зазвичай закріплюється державою на конституційному рівні і має нерозривний зв’язок з цілями та завданнями держави. Сутність держави більшою мірою виявляється не у тому які цілі та завдання ставить перед собою держава, оскільки дуже часто вони можуть бути лише декларативними, а у тому, наскільки її діяльність відповідає або не відповідає задекларованому призначенню, тобто у тому як вона діє, як реалізує свої можливості, що робить для суспільства в реальному житті. Даний аспект недостатньо відображено в існуючих визначеннях функцій держави.

М.В. Черноголовкін, визначаючи функції держави як основні напрямки або сторони її діяльності по вирішенню історичних завдань, підкреслював, що "функції держави покликані відповідати на питання: що повинна робити держава на даному етапі розвитку, на чому повинні бути зосереджені зусилля її органів та установ” [13, С.5]. Це означає, що функціями конкретної держави необхідно вважати і можливі (потенційні) і реальні напрями її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства.  З точки зору теорії держави і права, для держав, що обрали правовий шлях розвитку, такий підхід є цілком вірним, оскільки першочерговою основою результативної діяльності апарату таких держав є правова регламентація. Діяльності правової держави по здійсненню своїх функцій завжди передує нормативно-правове закріплення, що визначає початково-потенційний характер усіх державних функцій. Держава спочатку декларує наміри здійснювати ту чи іншу діяльність, а далі, на правовій основі починає діяти. Однак, закріплення функцій держави на конституційному рівні ще не гарантує їх ефективної реалізації. Звідси можна зробити висновок про необхідність розподілу функцій держави на потенційні, які відображають призначення держави, та реально здійснювані, що є необхідною стороною характеристики сутності держави. Термін "функція” (від лат. Functio) у перекладі означає "здійснення, виконання”, тобто передбачає діяльність та реальність її результатів [3, С.1449]. Тому, реальною здійснюваною, може називатися лише така функція держави, яка має ефективні механізми реалізації.

Отже, функції держави для того, щоб характеризувати її сутність, повинні відображати саме діяльністну сторону держави. Потенційні функції, за якими відсутня або неефективна діяльність держави, відбивають лише задеклароване призначення держави в суспільстві, якому вона може і не відповідати на даному етапі розвитку. Запропонований розподіл функцій держави на потенційні та реально здійснювані, надає можливість використання такої додаткової характеристики сутності держави, як співвідношення реально здійснюваних та потенційних функцій, що буде відображати загальний стан реалізації функцій держави.  

5. Акцентування уваги на класовому характері функцій держави є дещо застарілим і значно зменшує універсальність даного поняття. Вчення про класову боротьбу як основу уявлень про виникнення та функціонування держави формувалось в період становлення індустріального суспільства, коли структура суспільства мала чітко виражений класовий характер, а держава виражала інтереси економічно пануючого класу. Тенденції розвитку сучасних держав доводять про поступове зникнення значної поляризації суспільства і визначають необхідність зміщення акцентів у розумінні функцій держави в бік зумовленості їх потребами всього суспільства.

Значне ускладнення взаємовідносин між державою і суспільством, залежність сучасної держави від суспільства та відповідальність перед ним, що визначається правовим характером діяльності держави, стрімкий розвиток громадянського суспільства та його інститутів, зумовлюють перерозподіл функцій держави.  Функціональне навантаження на державу зменшується за рахунок відчуження значного масиву функцій на користь громадянського суспільства. За державою залишаються лише невід’ємні її функції, які громадянське суспільство самостійно здійснювати не в змозі. Наприклад, організація забезпечення суверенітету держави, безпеки суспільства, представництво всього суспільства на міжнародній арені, формулювання правових приписів тощо. Крім того, функції держави набувають визначально-об’єктивного характеру та залежності від потреб усього суспільства. Таке ускладнення характеру виникнення функцій держави, висуває нові вимоги розширення  існуючого поняття функцій держави та поглиблення підходів до його розкриття та аналізу.

Отже, ускладнення поняття та необхідність зміни підходу до визначення функцій сучасної правової держави зумовлена двома основними факторами: прямою залежністю діяльності держави, та її функцій, від загальносуспільних потреб; правовим характером діяльності держави. Перший фактор зумовлює складність процесу утворення функцій держави, на який визначально впливає синергетичний характер життя громадянського суспільства. Тому, у межах нового підходу, існування функцій держави необхідно розглядати на всіх стадіях та рівнях, починаючи від виникнення необхідності у державній діяльності до її реалізації. Другий фактор визначає нормативний характер закріплення функцій держави, тобто обов’язкову правову регламентацію державної діяльності.

Таким чином, можна виділити три рівні існування функцій сучасної держави та запропонувати наступне їх визначення:

1) гносеологічний – відбиття функції держави у суспільній свідомості як необхідності державної діяльності у певному напрямку, важливому для розвитку суспільства, зумовленої неможливістю її здійснення за допомогою інститутів громадянського суспільства;

2) інституціональний – відображення необхідності державної діяльності в сукупності взаємопов’язаних правових норм. В першу чергу, функції повинні набути закріплення на рівні конституції та законів держави. Таке закріплення є обов’язковим підґрунтям для подальшої деталізації функцій держави у різноманітних підзаконних актах та створення ефективних механізмів їх реалізації; 

3) матеріальний – втілення функції держави  у її  практичній діяльності.

Слід зазначити, що запропоновані рівні, а особливо їх послідовність, в окремих випадках можуть змінюватись. Наприклад, юридичне закріплення функцій, що відповідає другому рівню, неможливе без практичної діяльності по здійсненню такої невід’ємної функції держави як створення правових актів (правоформулювання), це означає, що у даному випадку матеріальний рівень передує інституціональному.

Зазначені рівні існування функцій держави, для сучасної держави є обов’язковими. Відсутність зумовленості функцій держави суспільними потребами або їх взаємна суперечливість неминуче викличе суспільне протистояння, що негативно вплине на реалізацію таких функцій, а в гіршому випадку і багатьох інших, та в остаточному підсумку призведе до відмови держави від непритаманних їй на даному етапі розвитку функцій. Відсутність нормативної закріпленості функцій держави, або недостатній її рівень, присутність значних колізій та прогалин, зведуть до мінімуму ефективність діяльності держави або повністю її унеможливлять. А без третього рівня, що відображає реалії діяльності держави і є визначальним для її сутності, виділення функцій держави як поняття взагалі втрачає сенс.

6. Хоча у співвідношенні завдань, цілей та функцій держави, як вважають фахівці, функціям відведено другорядну роль, саме поняття "функції держави” найчастіше використовується для характеристики призначення та сутності держави, тому, воно повинно бути визначено максимально точно та однозначно, згідно з усіма вимогами до юридичної термінології. 

*  *  *

            Функції держави обов’язково необхідно розглядати у двох аспектах – теоретичному та практичному (реальному). З теоретичного боку функції держави – це те, що повинна робити держава щоб відповідати обраній теоретичній моделі або декільком з них. Іншими словами, функції держави у теоретичному розумінні - це сукупність видів необхідної державної діяльності, що визначає відповідність держави певній концепції (функції правової держави, функції авторитарної, функції соціальної держави тощо). Кожній теоретичній моделі відповідає свій теоретичний набір функцій.

           У реальному житті кожна держава намагається самостійно визначати те, що вона повинна робити, тобто свої функції, або навіть визначає за мету свою відповідність певній теоретичній моделі на конституційному рівні, а тому тільки визнання державою необхідності здійснення діяльності у певному напрямі робить його напрямом діяльності саме цієї держави. Таким чином, під функціями реальної держави необхідно розуміти не теоретичні (гіпотетичні, нереальні) напрями діяльності, а саме задекларовану (заплановану) діяльність держави, або намір діяльності, який у сучасних державах обов’язково відображається у відповідних правових актах. 

Використана література

1.                  Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и . доп. – М.: "Большая Российская энциклопедия”. СПб.: "Норинт”, 1997. – 1456 с.

2.                  Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Ораб-Оглы, Л.Ф Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989 – 815 с.

3.                  Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: "Советская энциклопедия”, 1981. – 1600 с. с илл.

4.                  Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В.Малько.-М.,1997. – 672 с.

5.                  Теорія держави і права: Навч. посібник / За заг. редакцією В.В.Копєйчикова. – К: Юрінформ, 1995. – 192 с.

6.                  Теория государства и права / Под ред. В.М.Корельского, В.Д.Перевалова.-М.,1997. – 570 с.

7.                  Оксамытный В.В. Теория государства и права: Учебник для студентов высших учебных заведений. – М.: Изд-во "ИМПЭ-ПАБЛИШ”, 2004. – 563 с.

8.                  Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів спеціальності "Правознавство”. Видання 2-е, зі змінами й доповненнями. – К.: навчальне видання, 1994. – 238 с.

9.                  Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 552 с.

10.              Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб пособие. – К.; Одесса: Выща шк., 1989. – 439 с.

11.              Погорилко В.Ф. Функции советского общенародного государства. – К.: Знание, 1980 – 64 с.

12.              Мотиль І.І. Становлення та розвиток внутрішніх функцій української держави: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2007. – 214 с.

13.              Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М: Юридическая литература, 1970. – 216 с.

14.              Конституція України: прийнята 28 червня 1996 року із змінами, внесеними згідно з Законом України від 8 грудня 2004 року. – К.: Право. – 2006.

15.              Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун”, 2005. – 1728 с.

Опубліковано:  Тихомиров О. До проблеми розуміння функцій сучасної держави / О. Тихомиров // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 1. - С. 72–75.