Тихомиров О.О.

Проблемні питання інтерпретацій форм і методів реалізації функцій держави

Кожна конкретна функція держави становить єдність змісту, форм і методів здійснення відповідної гілки єдиної державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), застосування якої пов’язано з особливостями конкретного об’єкту державного впливу. У зв’язку із цим, а також ураховуючи правовий характер діяльності більшості сучасних держав, форми реалізації функцій держави, у першому наближенні, співпадають з основною діяльністю відповідної гілки державної влади. Тому переважна більшість учених єдина в думці, що серед форм реалізації функцій держави виділяються три основні форми, які називають правовими або юридичними: правотворча, правовиконавча (правозастосовча), правоохоронна (судова та контрольно-наглядова). Для деталізації зовнішнього виразу діяльності держави, поряд із правовими формами найчастіше виділяється додаткова група форм – організаційні або, як їх іноді називають, "неправові”. До таких форм відносять організаційно-регламентуючу, організаційно-господарську, організаційно-ідеологічну.

Задекларовані наміри більшості сучасних держав стати правовими, визначають обов’язково-правовий характер державної діяльності, тому можна сказати, що будь-які форми її діяльності обов’язково повинні засновуватись на праві. Це означає що правові і організаційні (неправові) форми за своєю сутністю, не зважаючи на назви, є правовими. Єдиною підставою їхнього розмежування є юридичні наслідки, які тягне за собою та чи інша форма діяльності. Прийнято вважати, що діяльність держави, яка відповідає правовим формам тягне за собою юридичні наслідки, а та, що відповідає організаційним ні. Насправді, такі викладки відповідають дійсності тільки якщо стосуються прямих або безпосередніх юридичних наслідків, тобто винесення правового акту (нормативного або індивідуального). З іншого боку, від початку існування держави перед нею завжди стояло найголовніше її завдання – організація суспільного життя, що обумовлює організаційний або управлінський характер, будь-якої сфери діяльності держави. Таким чином, можна зробити висновок, що правові форми реалізації функцій держави за своєю сутністю є організаційними, а організаційні за характером є правовими, тобто будь-яка державна діяльність завжди має дві сторони – правову і організаційну.

Іншим проблемним моментом є ототожнення в юридичній літературі форм реалізації функцій держави із зовнішнім виразом діяльності лише державних органів. Не можна не погодитись з тим, що вплив державного апарату є визначальним для здійснення функцій держави, однак він носить лише управлінський характер, а остаточне здійснення функцій, результатом яких є вироблення матеріальних і нематеріальних благ, безпосередньо покладається на державні підприємства, установи, різноманітні недержавні організації та на окремих громадян. Тому, на нашу думку, форми реалізації функцій держави повинні відображати, як державну, такі й недержавну діяльність, однорідну за своїми зовнішніми ознаками.

Аналіз виділених різними дослідниками основних форм реалізації функцій держави дозволяє запропонувати наступний їх розподіл та змістовне наповнення:

1) правоформулювальна форма – діяльність компетентних державних органів, що виражається в ухваленні нормативно-правових актів, тобто формулюванні правових норм, які закріплюють порядок діяльності людей у сферах суспільного життя, що підлягають правовому регулюванню;

2) виконавча – діяльність державних організацій та громадян щодо втілення намірів держави в життя шляхом безпосереднього виконання правових приписів, як нормативних, так і індивідуальних, або шляхом правозастосовчої діяльності компетентних посадових осіб виконавчо-розпорядницького характеру;

3) правоохоронна – діяльність компетентних державних органів пов’язана, з контролем та наглядом за реалізацією правових норм, що виражаються в забезпеченні безпосереднього реагування на правопорушення, встановлення й притягнення винних до юридичної відповідальності, а також вирішенням юридичних суперечок між окремими особами; діяльність громадських організацій направлена на захист та відновлення прав і свобод людини й громадянина;

4) ідеологічна (інформаційна) – роз’яснювальна, виховна робота спрямована на ідеологічне забезпечення реалізації функцій держави всіма громадянами.

При здійсненні своїх функцій держава в особі відповідних державних органів та їх посадових осіб застосовує значне коло методів, у різному їх поєднанні, характерному для відповідного виду державної діяльності. Класично виділяють три методи: переконання, заохочення, примус. Хоча ці загальновідомі методи зі впевненістю можна назвати основними, їхній перелік занадто вузький і не висвітлює всіх сторін повсякденної державної діяльності. Такі методи як аналіз, прогнозування, планування, статистичний метод теж є характерними, практично, для будь-якої суспільно значущої діяльності. Найчастіше, за допомогою саме цих методів, закладаються основи та напрями діяльності держави, тому вони потребують значної уваги, як з теоретичного, так і практичного боку.

Таким чином, у реальності, форми і методи діяльності держави тісно взаємопов’язані між собою та постійно перемежовуються на різних рівнях та стадіях реалізації функцій держави.